СТИСКА́ТИ
СТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і СТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., СТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. стис і сти́снув, ла, ло; док.
1. перех. Давленням, тисненням зменшувати в об’ємі що-небудь, ущільнювати щось. Будь-яке тіло можна стиснути, значить, частинки розміщуються не щільно, а на деяких віддалях одна від одної (Фізика, II, 1957, 16); — Возьми перше стисни камінь — Як води добудеш, То тоді ти і без бійки Найсильнішим будеш!.. (Рудан., Вибр., 1949, 89); // безос. Пресом сіно стиснуло; // Діючи на пружні тіла, укорочувати їх. Стальну пружину можна стискувати й розтягувати (Фізика, І, 1957, 28); // перен., розм. Зменшувати, скорочувати в обсязі. Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі «Арсенал»] (Довж., І, 1958, 23); Стиснути написане; // перен., розм. Скорочувати в часі. Стиснути строки будівництва шкіл.
2. перех. Міцно обхопивши, здавлювати кого-, що-небудь. Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю (Коцюб., II, 1955, 323); Стискаючи долонями скроні, підходить Ніна до вікна (Донч., V, 1957, 327); Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Тют., Вир, 1964, 440); Руками вона його як стиснула за шию, так і замерли руки — впились (Вовчок, І, 1955, 247); Капітан аж зубами заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла (Фр., VI, 1951, 470), Журиться [Фесюк], страхаючись завтрашнього дня.. Мов обценьками, стиснув рукою підборіддя (Стельмах, II, 1962, 110); // Міцно тримати щось (у руці, під пахвою і т. ін.). У руці стискаючи гранату, умирала дівчина в саду… (Сос., Зел. світ, 1949, 144); Він так стискував держак вил, що рука зблідла й тремтіла (Коп., Лейтенанти, 1947, 191); Стиснувши під пахвою мольберт,.. я прискорив кроки (Томч., Готель.., 1960, 5); // розм. Обіймати кого-небудь. [Поет (палко стискає її):] Без тебе жити годі! (Л. Укр., І, 1951, 302); * Образно. У 1921 році країну стиснули у смертельних обіймах голод і розруха (Наука.., 4, 1970, 31); // Щільно оточувати з усіх боків. Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів та листя акацій (Мур., Бук. повість, 1959, 15); Мене стиснула юрма пасажирів (Коцюб., II, 1955, 429); 7 серпня шлюп стиснула крига, і він змушений був 9 серпня вийти з Льодовитого океану (Видатні вітч. географи.., 1954, 54); // військ. Затискувати в тісний простір, брати в оточення. Загальновійськові з’єднання.. завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога, і поступово стискали його (Рад. Укр., 23.I 1969, 4); — Відступати на Київ? Ви хочете, щоб Денікін з Бахмача, а Петлюра з Коростеня стисли нашу армію і знищили? (Довж., І, 1958, 211); // Звужувати русло потоку, річки і т. ін. Зелені гори похмуро звисали над водою і чимдалі дужче стискали вузьке річище (Жур., Вечір.., 1958, 265); // Щільно облягати (про одяг, взуття). Светр стискав пружинами (Тют., Вир, 1964, 455); Молода вже вбралась до вінця.. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (Н.-Лев., І, 1956, 144); // перен. Сковувати (про мороз, холод). Землю нещасну вдень дощиком мочить [березень], А на ніч морозом лютим стискає (Коцюб., I, 1955, 427); Сопки доокола Лютий холод міцно стис (Граб., І, 1959, 168).
Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) в обі́ймах кого — обіймати кого-небудь. Олександр Івашко довго не міг звикнути до тої пошани, якою його оточили в тилу і на фронті. Він червонів від поглядів, од привітань і особливо, коли його стискували в обіймах товариші по взводу (Панч, Іду, 1946, 51); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) остро́гами [коня́] — притискаючи до боків коня остроги, спонукати його скакати швидше. Данило чимдуж стискав острогами коня (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244); Ой, як стисне козак Нечай Коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями (Укр.. думи.., 1955, 113); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) ру́ку (па́льці, доло́ню і т. ін.) кому; Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) за ру́ку кого: а) тиснути кому-небудь руку під час зустрічі, прощання, знайомства, вираження якогось почуття і т. ін. Товариші прощаються з селянами, стискують руки, цілуються (Вас., III, 1960, 337); — Так чому ж не б’ємо ми хозар і печенігів? — знову запитує Святослав, і дуже, скільки в нього є сил, стискує руку Асмуса (Скл., Святослав, 1959, 47); Стиснув [чоловік] міцно за руку Каленика Романовича, скрикнув: — Скільки літ, скільки зим! (Сенч., Опов., 1959, 17); Ми познайомились. Сергій Сергійович міцно стис мою руку (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 7); б) (тільки недок.) уживається як формула закінчення листа, записки і т. ін. Щиро стискаю Вашу руку, до побачення чи на прощання, се вже як трапиться! Л. Косач (Л. Укр., 1956, 257); Простіть, що на сей раз пишу так коротенько.. Сердечно стискаю руку. Ваш М. Коцюбинський (Коцюб., III, 1956, 383); Сти́снути, аж кістки́ тріща́ть (затріща́ли, затріща́ть) див. кі́стка; Сти́снути, аж ко́сті тріща́ть (затріща́ли) див. кість.
3. тільки 3 ос., перех. і без додатка. Здавлювати (у грудях, горлі), утруднюючи дихання. Надвечірня духота.. стискала груди (Ле, Міжгір’я, 1953, 152); Біль стискував горло, туманив очі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27); Щось болюче стиснуло груди хворому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); // безос. А Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Гр., Без хліба, 1958, 52).
Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) се́рце (ко́ло се́рця, за се́рце) — викликати хвилювання, почуття тривоги, страху і т. ін. Дорога завертає. Юра іде. Якесь передчуття стискає.. йому серце (Смолич, II, 1958, 15); Жаль за загубленим щастям, немов кліщами, стискував йому серце (Л. Янов., І, 1959, 371); Настю стиснуло щось коло серця.. Вона ніби бачила, як Денис десь блукає по далеких степах (Н.-Лев., VI, 1966, 356); Мене щось стисло за серце (Фр., IV, 1950, 200).
4. перех. і неперех. Щільно з’єднувати, стуляти (губи, повіки і т. ін.). Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася зітхнути та все міцніше й щільніше стискувала зуби (Мирний, І, 1949, 411); Майстер.. дивився спідлоба, міцно стискував тонкі синюваті губи (Збан., Єдина, 1959, 334); Мабуть, за досаду йому стало, що трохи мов зневажений зостався… уста стиснув і голову підняв гордо (Вовчок, І, 1955, 204); Він скрипнув зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Тют., Вир, 1964, 321).
Сти́снувши зу́би: а) виявляючи велику витримку, стійкість; напруживши всі сили. Стиснувши зуби, мовчки, з неймовірною чіткістю виконували моряки команду, розуміючи, що від цього залежить їх життя (Тулуб, В степу.., 1964, 394); б) не виявляючи почуття гіркоти, незадоволення, обурення і т. ін. Варт було сусідам.. побалакати.. між собою за обідом, що от, мовляв,.. не хоче племінниці до школи віддавати.., — і Скоробагатько, стиснувши зуби, віддав Пашку до школи (Хотк., І, 1966, 122).
5. перех. Зводити докупи, притискаючи один до одного (пальці, руки); зціплювати. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона, стискаючи міцно руки (Коцюб., І, 1955, 277); Вівчарик на герлигу похиливсь, Стиснув руки, побілів, слізьми обливсь (Щог., Поезії, 1958, 101); // Зсовувати, морщити (брови). Він тільки стиснув.. брови і все рубає знов і знов (Сос., І, 1957, 393).
Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) кула́к (кулаки́, кулачки́) — те саме, що Затиска́ти (зати́снути) кула́к (кулаки́, кулачки́) (див. затиска́ти). Мажуга підіймає руку, наче голоблю, стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Коцюб., II, 1955, 53); Лаврін.. стискував кулаки: — Розгулялися з доброго дива! (Донч., III, 1956, 98); Люто наступає гусак, а воно, мале хлоп’я, стиснувши кулачки, іде на того гусака (Гончар, Тронка, 1963, 86); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) плечи́ма — те саме, що Зво́дити (звести́) плечи́ма (див. зво́дити). Говорить [Мирон] таке, що старші як почують, то тільки плечима стискають (Фр., І, 1955, 231); Гриць стис плечима. — Я на ніякий грунт не підписувався (Март., Тв., 1954, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 702.