ЕКВІЛІНЕА́РНІСТЬ, ності, ж., літ.
Властивість за знач. еквілінеа́рний.
Зберігаючи повну еквілінеарність форми оди, перекладачі В. Мисик і С. Гординський відтворюють внутрішній сюжет ліричного жанру та головну ідею твору Ф. Гельдерліна (з наук. літ.);
Строго дотримуючись при перекладі строфіки та схеми римування оригіналу, І. Котляревський нерідко скорочує оповідь М. Осипова, досягаючи більшої стислості викладу і жертвуючи еквілінеарністю (з наук. літ.);
Еквілінеарність – необхідна вимога при перекладі традиційних форм вірша і верлібру (із журн.).
еквілінеа́рність
• еквілінеарність
(від лат. aequus — рівний і linea — лінія, рядок)
- дотримання в поетичному перекладі порядку строф і кількості рядків відповідно до оригіналу. Еквілінеарні оригіналам укр. видання "Божественної комедії" Данте (перекл. Є. Дроб'язка), де збережено нумерацію розділів-пісень і терцин кожної пісні, "Дон-Жуана" Дж. Байрона (перекл. С. Голованівського), в якому пронумеровані октави. Е. неминуча при перекладі "твердих" строфічних форм — від сонета до хокку і танка. Відступ від Е. часом зумовлений прагненням перекладача найповніше відтворити зміст і дух оригіналу, особливо коли оригінал і переклад належать до різних систем віршування або до надто віддалених епох.
Е. С. Соловей.
-ності, ж., літ.
Рівнорядковість; вимога, згідно з якою у віршованому перекладі мусить бути стільки ж рядків, скільки є в оригіналі.
[ekwilinearnist']
ж.
ekwilinearność