ПРОКО́ВТНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до проковтну́ти.
Над селом тиша, ніби перед боєм, тільки інколи розірве її лунастий постріл і зразу ж стихне, проковтнутий масивами дрімучих лісів (В. Собко);
* Образно. Закінчив [Федір Іполитович] огляд і зразу застиг на стільці виструнчений, буцімто знову випростався в ньому проковтнутий аршин (Ю. Шовкопляс).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до проковтнути. || проковтнуто, безос. присудк. сл.
[prokowtnutyj]
прикм.
połknięty