АНОТУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
Пас. до анотува́ти.
У 20-х роках XX ст. у науковому часописі “Україна” часто анотувалися книги та статті про Україну, що вийшли за її межами (з наук. літ.);
Якщо розсекречені справи або окремі документи внесено до описів справ, що були на загальному зберіганні, то вони анотуються як складники цього опису (з мови документів).