НЕЗРУ́ЧНІСТЬ

НЕЗРУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незру́чний. Тоненька гілочка під пташкою коливалася, але вона не почувала від цього ніякої незручності й продовжувала коротким дзьобом розправляти пір’ячко (Перв., Дикий мед, 1963, 269); Неначе збагнувши незручність своєї поведінки, пустив [Захар Билина] спинку крісла, рвучко підвівся (Ле, Право.., 1957, 11); Совала [Наумиха] горщики в піч так енергічно [енергійно], що не раз борщ, хлюпнувши на вогонь, бухав та сичав, мов гадина, гніваючись на незручність господинину (Коцюб., І, 1955, 102). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 323.