ДІВИ́ЗНА

ДІВИ́ЗНА, и, ж., заст. Придане. — Вся її дівизна, книжки, папери — все порозкидано (Вас., II, 1959, 109); * У порівн. Розкладу, розвішаю свої згадки, як молода дівизну, розстелятиму, до місяця розглядатиму (Вас., II, 1959, 265). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.