СТОВКТИ́СЯ, вче́ться; мин. ч. сто́вкся, кла́ся, кло́ся; док.
Внаслідок товчіння подрібнитися, перетворитися на порох або очиститися від лузги;
// розм. Розбитися.
– У склянки стовклося вухо (І. Франко);
– Уважайте, щоб дзеркало не стовклося... (А. Крушельницький).
-вчеться; мин. ч. стовкся, -клася, -клося; док.
Внаслідок товчіння подрібнитися, перетворитися на порох або очиститися від лузги. || розм. Розбитися.