МАЛИНОВО

МАЛИ́НОВО, поет.

Присл. до мали́но́вий 2.

Почаклувала [мати] у пічурці, подула голосно, .. Хвилина – і під комином розцвіла пишна жоржина – все нові жаринки займались малиново, в хаті запахло димком (Ю. Збанацький);

Перед піччю, в якій малиново догорали дубові сучки, стояла згорбившись старенька бабуся (В. Малик);

Сходило вранішнє зимове сонце, й видно було, як на дахах барвистих наметів малиново іскриться паморозь (Л. Кононович).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): МАЛИН;
• ∧ суффикс (1): ОВ;
• ⏰ окончание (1): О;