О́БРІДНО

О́БРІДНО. Присл. до о́брідний. Коло монастиря зеленіє вигін, суспіль засаджений обрідно акаціями (Н.-Лев., V, 1966, 194); // у знач. присудк. сл. — Здрастуйте! — привітався з дітьми бакенщик.. А чого ж це вас так обрідне? Либонь заспали? (Мокр., Острів.., 1961, 49); Вернувся Іван Люціанович з війни в сорок п’ятому — пшениці обрідно, колоски замучені (Рад. Укр., 15.І 1964, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 567.