ЛЕКТУ́РА, и, ж.
1. заст. Посада, заняття лектора-викладача.
Відтепер увесь час, вільний від пустого байдикування, він обернув на лектуру (І. Франко);
Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (Уляна Кравченко);
А той незугарний .. кістлявий старушок, котрий, вимахуючи руками, читає решті товариства лектуру про акваріюмних рибок, – професор природничих наук тутешньої гімназії Маврикій Пулярка (Ю. Андрухович).
2. діал. Читання, чтиво.
Господар виймає книжку, і починається лектура... (М. Коцюбинський);
Автор побачив, що навіть у цьому невеликому обсязі книжка може якоюсь мірою задовольнити попит спраглого на таку лектуру читача (Б. Антоненко-Давидович).
-и, ж.
1) заст. Посада, заняття лектора-викладача.
2) діал. Читання.
[lektura]
ж.
lektura
Лекту́ра:
— читання [53;54]
Лекту́ра, -ри, -рі
Lectureship
Виклади