ВПЛІТА́ТИ (УПЛІТА́ТИ) (плетучи, вкладати), ЗАПЛІТА́ТИ, ВВ'Я́ЗУВАТИ (УВ'Я́ЗУВАТИ). — Док.: вплести́ (уплести́), заплести́, вв'яза́ти (ув'яза́ти). Перестала (Мір'єм) вплітати в коси святі амулети (М. Коцюбинський); Якби пустили на музики, То я б кісники заплела (Т. Шевченко).
ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) (вкладати що-небудь у рідину або щось м'яке), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАНУ́РЮВАТИ, ВПЛІТА́ТИ (УПЛІТА́ТИ) (у вовну, волосся). — Док.: встроми́ти (устроми́ти), вткну́ти (уткну́ти), зану́рити, вплести́ (уплести́). Закачала (рукав) аж до плечей і встромила у воду руку (М. Коцюбинський); Вткнувши голову в подушку, гірко плакала (Ольга) (Я. Галан); Він занурював пальці в гарячий сипучий пісок (О. Донченко); Потім вони обоє, занурюючи великі житні скибки в мед, полуднують (Є. Гуцало); Заятчук.. вплітає руку в задичавлений волоссям низ обличчя (М. Стельмах).
УПЛІТА́ТИ¹ (ВПЛІТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. УПЛЕСТИ́ (ВПЛЕСТИ́), ету́, ете́ш, док., що, розм.
перен. Їсти швидко, зі смаком, жадібно, багато; уминати.
Молодий архітектор уплітав добре після купання, мов за себе кидав, але сидів мовчуном, розмову не підтримував, хоч мав би знати, як належить поводитись у товаристві (О. Гончар).
УПЛІТА́ТИ² див. впліта́ти¹.
Плетучи, виготовляти, робити яку-небудь річ.
II див. вплітати I.уплітатисядив. вплітатися.
див. їсти; тікати