НАЧИ́ТАНИЙ

НАЧИ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до начита́ти. 2. у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув всебічних знань. Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько (Н.-Лев., І, 1956, 619); Якось після роботи за склянкою пива поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Вільде, Сестри.., 1958, 117). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 236.