БУНТА́РКА, и, ж.
Жін. до бунта́р.
Дорога бунтарка, вона зовсім не знала, що бунт проти других насамперед є бунт проти самого себе (В. Винниченко).
Rzeczownik
бунтарка f
buntowniczka f
[buntarka]
ж.
buntowniczka
-и.
Жін. до бунтар.
Бунта́рка, -та́рки, -та́рці; -та́рки, -та́рок