СМИРНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до сми́рний.
Він завернув до брами й подав милостиню тільки смирненьким на взір старцям (І. Нечуй-Левицький);
До Михайла підійшов смирненький чоловічок і, усміхнувшись, привітався (Олесь Досвітній);
Смирненька дівчина.
-а, -е.
Пестл. до смирний.
див. покірний; слабодухий