ОБВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБВАЛИ́ТИСЯ, ва́литься, док.
1. Раптово спадати вниз, відриваючись від чого-небудь унаслідок руйнування, зсуву і т. ін.
Сухий лес дуже щільний, навіть твердий, і на схилах не осипається, як пісок, а раптово обвалюється вертикальними пластами (з наук.-попул. літ.);
В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Колесник);
// Руйнуватися від давності або втрачати первісні форми (про споруди).
Старосвітський будиночок обваливсь, темніє розбитими вікнами (С. Васильченко);
Колодязь .. уже багато років не чистили, а зруб зогнив і наполовину обвалився (В. Козаченко).
2. на кого – що. Навально, із силою падати (про хвилі, струмені води і т. ін.).
Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канави (О. Гончар);
Висока хвиля підхопила його, ніби хотіла викинути на берег. Не вийшло. Сама обвалилась з гуркотом на берег (А. Головко);
* Образно. Він .. знав, що говорить не те, чого від нього чекають, що зараз на нього обвалиться лавина критики (Д. Ткач).
3. Падати, руйнуючи своєю вагою неміцну опору; провалюватися.
Почав розказувати [Кирило], як обвалився на гнилому переході (Панас Мирний);
– Через річку вже не можна їздити, заборонено річковою охороною. Одні сани обвалилися біля берега (Іван Ле).
4. тільки недок. Пас. до обва́лювати¹.
РУЙНУВА́ТИСЯ (перетворюватися на руїни під дією ударів, струсу, природних явищ і т. ін.), РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, НИ́ЩИТИСЯ, ВАЛИ́ТИСЯ, ЛАМА́ТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РОЗСИПА́ТИСЯ, ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ, ТРОЩИ́ТИСЯ, РОЗТРО́ЩУВАТИСЯ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИСЯ рідко; ОБВА́ЛЮВАТИСЯ, ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, СИ́ПАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ (про дах, огорожу тощо). — Док.: зруйнува́тися, розвали́тися, зни́щитися, завали́тися, розлама́тися, розпа́стися, розси́патися, розтрощи́тися, розруйнува́тися, обвали́тися, ви́вітритися, обси́патися. Чи ти бачив: під час землетрусу Як за коротку хвилину руйнується все до останку (М. Зеров); Здавалось, ніби скелі падали, башти нахилялись, розвалювались (І. Нечуй-Левицький); Маєтки пустіли, нищилися, височенні палаци по селах стояли з розбитими вікнами (Панас Мирний); Там хата батьківська валиться, — нічим її полагодити (Панас Мирний); Раптом затріщало все, тісними стали береги, ламались, трощилися брили, лізли одна на одну крижані плахи (О. Гончар); Колісниця розламувалася на лету, з неї летіло залізо й дерево (П. Загребельний); Оселя, спалахнувши, розпалась у пожарі (М. Бажан); Вдарив такий грім, що башта розсипалась на шматочки (І. Нечуй-Левицький); Я торік.. Заїздив у своє село... Завалилась рідна хата, Рідну греблю рознесло... (О. Олесь); Сирота йшов по м'якому.. Крах! Розтрощилась равликова хатка (Є. Гуцало); За роки війни стійбище розруйнувалося, перетворилося в пустирище (О. Гончар); Після нічного бомбардування місто ще горіло, обвалювалися стіни лікарень і шкіл (В. Кучер); Повітка похилилась набік,.. огорожа сиплеться (І. Нечуй-Левицький); Я.. відчував крізь димку нерухому, як обсипався дах княжого дому (М. Зеров). — Пор. 1. розпада́тися.
-юється, недок., обвалитися, -валиться, док.
1) Раптово спадати вниз, відриваючись від чого-небудь внаслідок руйнування, зсуву і т. ін. || Руйнуватися від давності або втрачати первісні форми (про будівлі та споруди).
2) Навально, з силою падати на кого-, що-небудь (про хвилі, струмені води і т. ін.).
3) Падати, руйнуючи своєю вагою неміцну опору; провалюватися.
4) тільки недок. Пас. до обвалювати.
Валитися, завалюватися, завалитися, позавалюватися, повалюватися, повалитися, розвалюватися, розвалитися, порозвалюватися, зісуватися, зісунутися, позісуватися, осуватися, осунутися, поосуватися
недок. обвалюватися, док. обвалитися
to crumble, to fall, to slide; (про ціни) to collapse
【未】 坍塌, 倒塌
Störta, falla, rasa
Kollapse
Kollapse