КОСОО́КИЙ (про людину — який має косоокість); КО́СИЙ, РОЗКО́СИЙ, ЗИЗОО́КИЙ діал., ЗИ́ЗИЙ діал.; ЗИЗУВА́ТИЙ діал. (трохи). — Вона була статна краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Ю. Яновський); Становий з посередником.. стали на громаду гримати, далі страхати.. Громада собі гуде: — Не застрахаєш!.. Рощот давай!.. Не скачи, коса собако! (Панас Мирний); Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (О. Донченко); Здалеку і не впізнаєш, що парубок злегка зизоокий (Ірина Вільде); Уже був і сватів заслав до Варки Жежерівни — зизуватої старої дівки (В. Речмедін).
-а, -е, діал.
Косий.