НА́ГРАШ, у, ч.
1. Народна інструментальна мелодія.
Обрядові звичаї, що охоплюють переважно кілька сіл, ще міцно утримують в репертуарі народних музикантів певні пісенні і танцювальні мелодії, типові награші (з наук.-попул. літ.).
2. театр. В акторській грі – надмірне застосування засобів виразності для створення якогось образу, передачі почуттів тощо; награвання.
У грі Мар'яненка не було й тіні награшу, яким рядові виконавці піднімають реалістичне зображення життя (із журн.);
Цілком різні категорії – виконати і зіграти. Виконуючи завдання, ви йдете за внутрішньою логікою розвитку дії. Граючи, ви ілюструєте дію, показуєте, удаєте. Звідси виникає театральний тон, награш, несмак (з наук.-попул. літ.).
-у, ч.
1) Відсутність безпосередності, щирості в акторській грі.
2) Простенька мелодія національного характеру, що зазвичай виконується на сопілці та ін. народних музичних інструментах.