ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).
САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника.
Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (П. Дорошко).
-я, ч.
Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Самовчитель гри на гітарі.
Manual for self-tuition, self-instructor, self-instruction manual
самовчитель української мови — Ukrainian self-taught
[samowczytel']
ч.
samouczek
【阳】 自修课本, 自学教材