ЕКСИТО́Н, а, ч., фіз.
Квазічастинка, що відповідає збудженому стану системи електронів у напівпровідниках і діелектриках.
Теорія магнітних екситонів передбачає і пояснює експериментальні результати взаємодії антиферомагнетиків зі світлом у сильних магнітних полях (з наук. літ.);
Екситон був відкритий експериментально у 1951 р. (із журн.).
-у, ч., фіз.
Збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов'язаний з утворенням пари електрон – дірка.
фіз.
exciton