О́БРАЗНО

О́БРАЗНО. Присл. до о́бразний. Я собі образно уявляю кличну форму, як простягнені до когось руки в більш чи менш підкресленому жесті (Кундзич, Діези.., 1956, 12); Слово Горького звучало зі сторінок більшовицького журналу, образно й популярно роз’яснювало ідеї партії, закликало до революційної боротьби (Рад. літ-во, 12, 1958, 13); Він розповідав про роботи на окремих ділянках тунелю, іноді образно порівнював досягнення й відставання окремих технічних груп (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 179). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 561.