ТИХЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ти́хий.
А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: – Доброго здоров'ячка, Палазю! (І. Нечуй-Левицький);
Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Леся Українка);
Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (І. Гончаренко).
Przymiotnik
тихенький
Potoczny cichutki
Potoczny cichuśki
тихе́нький
[тиехен'кией]
м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і
-а, -е.
Пестл. до тихий.
див. покірний; скромний; слабодухий
Very gentle (quiet); timorous
Тихе́нький, -ка, -ке