1766 -1822, франц. та рос. державний діяч, воєначальник, герцоґ; на поч. франц. революції емігрував до Росії, з 1790 на службі в рос. армії у чині ген.-лейтенанта, учасник штурму Ізмаїла 1790, воєн проти республіканської Франції у складі військ австро-прусської коаліції (1793-94); з 1795 постійно у Росії, з 1803 градоначальник Одеси, одночасно — ген.-губернатор Новоросійського краю (до 1814); сприяв заселенню і господарському освоєнню Укр. Причорномор'я, керував міським будівництвом і спорудженням порту в Одесі, ініціатор створення Рішельєвського ліцею; 1814 повернувся у Францію, де очолював раду міністрів та міністерство закордонних справ (1815-18; 1820-21), 1818 на конгресі Священного Союзу домігся рішення про виведення окупаційних військ із Франції.