РИЗА (Riesa), город в ГДР, в округе Дрезден. 49,4 тыс. жит. (1973). Порт на р. Эльба. Ж.-д. узел. Значит, пром. центр. Чёрная металлургия, хим. и фармацевтическая, шинная, хл.-бум. промышленность.
О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм., ОДІВА́ННЯ розм., ОДІ́ННЯ розм., МАНА́ТКИ мн., розм., МАНА́ТТЯ розм., РЯДНИ́НА розм., ОБЛАЧЕ́ННЯ уроч., ірон., ПЛА́ТТЯ заст., ПЛАХІ́ТТЯ заст., ОДІ́Я заст., ОДЯ́ГА діал., ОГО́РТКА діал., НО́ША діал., РО́БА діал., ЛУДІ́ННЯ діал., ФА́НТЯ діал., ФАНТИ́НА діал.; ВЕРЕ́ТА, ВЕРЕТЯ́НКА, ВЕРЕ́ТИЩЕ заст. (з грубої тканини); ГАРДЕРО́Б (про сукупність таких виробів для однієї людини); КОСТЮ́М (звичайно національний); НАРЯ́Д, ПРИБО́РИ мн., діал. (гарний, святковий одяг); ША́ТИ мн., заст., поет., РИ́ЗА перев. мн., заст., поет. (багатий, розкішний одяг); ДРА́НТЯ розм., ЛАХМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., зневажл., ГАНЧІ́РКА розм., зневажл. (старий, подертий, а також — взагалі про одяг). Гетьман був у простому хатньому одязі — у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч); Не одежа красить людину, а добрі діла (прислів'я); В убранні багрянім на троні, Від ізмарагдів блискучому, Феб засідав світлосяйний (М. Зеров); Ой піду я охотою в службу, Дадуть мені тісне убирання, Солдатське вічне горювання (пісня); Любила Параска уборами менжувати (Панас Мирний); Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх, досить штучних (Леся Українка); Багато гостей, серед яких чимало в маскарадних строях (І. Кочерга); Одягнені в благеньку одежину, хлоп'ята теж прийшли зустрічати партизанів (А. Шиян); Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Пішла до скрині, відкинула важку дубову ляду, дістала з-під якихось одяганок бобрикове пальто (М. Стельмах); Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Словник Б. Грінченка); Різнила Кучія хіба що повнота, її не могло приховати ніяке одіння (М. Олійник); Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати й замкнути свої бурлацькі манатки (І. Нечуй-Левицький); — Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Яновська); Пішов Кармелюк до куми в гості, Покинув плаття в лісі на мості (П. Чубинський); Там, де зустрінеться їх (підданих) три, Най підбирають швидш плахіття; Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський); Од панщини сильно тяжко було видряпаться, а коли вже одірвався од неї, тоді нічого не треба, харч своя, одяга своя (збірник "Народні оповідання"); Мати.. глянула на Тараса й каже: — Годі до школи ходити, як нема хліба в хаті й огортки на тілі (О. Ковалів); Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович); (Хима (убігла):) Ось ваша роба, дядю Лука (М. Куліш); Молодці і дівчатавідданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали (Я. Качура); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г. Хоткевич); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вибирати йому (Льові) не було з чого — гардероб у нього був дуже нечисленний (В. Підмогильний); Юнаки і дівчата в яскравих національних костюмах виконують гопак (з газети); Сьогодні зодяглася (мати) в той самий наряд, що був на ній і тоді, коли її дочка перший раз виходила заміж (Є. Гуцало); Буденна одіж наче смертний гріх Темніє серед ясних шат святкових (Леся Українка); Їхала (Катерина) селом... їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич); Вдягнений він був у дрантя, а пов'язаний хусткою (П. Кочура); Дивимось: із запічка злазить хлопчик у лахмітті у якомусь (А. Тесленко); Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб). — Пор. I. 1. наря́д.
РИ́ЗА (металеве оздоблення на іконах), ША́ТИ (ША́ТА), ОКЛА́Д. Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (Марко Вовчок); Золоті шати на образах лисніли (І. Нечуй-Левицький); З великої ікони, в коштовній шаті, дивилося загадкове обличчя Бога (П. Кочура); У хаті баба лазила в оклад ікони, витягла кованого перстенька (Г. Колісник).
РИ́ЗИ (РИ́ЗА рідше) (верхнє вбрання священика, яке вдягають під час богослужіння), ША́ТИ (ША́ТА рідше), ФЕЛО́Н. Як міцно і рівно тримається цього дня панотець.., як розкішно блищить його волосся на нових сріблястих ризах і як сильно звучить його голос, коли він заводить великодні пісні (М. Грушевський); Батюшка скрикнув, заплакав, на великодню ризу бризнули дрібні старечі сльози (М. Стельмах); Коли не піп, так і в шати не одягайся (М. Номис); О. Крайник, не чекаючи, поки він усе скінчить, убрався в фелон (І. Франко).
РИ́ЗА, и, ж.
1. перев. мн. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння.
Благочинний надів ризи й почав читати молитви (І. Нечуй-Левицький);
Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Я. Качура);
Молоденький священик, призначений в Раїм на парафію, одягнув ризу, і почалася похоронна відправа (З. Тулуб);
* У порівн. Черкне хто сірник, – і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич, здригнеться молочний туман і заграє, як риза в церкві, жовта осіння галузка (М. Коцюбинський).
2. Парадний одяг царів.
А він собі [цар Давид], узявшись в боки, .. В червленій ризі похожає [походжає] (Т. Шевченко).
3. Металеве покриття, оздоблення на іконах, що залишає відкритими лише зображення обличчя та рук; оклад.
Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (Марко Вовчок);
В церкві було темно й сумно; одна лише лампадка миготіла перед образом Пречистої матері, .. граючи блищиками на срібній ризі (М. Старицький).
4. заст., поет. Узагалі одяг.
Їхала [Катерина] селом серед святочно вбраних людей, їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич);
* Образно. День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (М. Коцюбинський);
Верби жовтіли і слали на блакить води золоті ризи (Григорій Тютюнник).
5. розм. Смуга землі.
Зашуміло на вдовиній ризі, задзвеніло. Весело й шумко почалася праця (С. Васильченко).
6. діал. Спеціальне пристосування у вигляді дерев'яного жолоба, яким гуцульські лісоруби спускають з гори вниз зрубані дерева.
Від того джерела директор казав вибудувати спуст (ризу) аж просто на фабричне подвір'я (І. Франко).
◇ (1) До самі́сіньких риз, зі сл. напитися, набратися і т. ін. – дуже сильно, до непритомності.
Хіба ж він знав, що вчитель такий благородний чоловік? Сьогодні ж, сьогодні піде з ним на мирову і нап'ється до самісіньких риз (М. Стельмах).