НАЧИ́ТАНІСТЬ

НАЧИ́ТАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до начи́таний 2. Шевченко читав усе, що виходило з-під пера Пушкіна. Взагалі начитаність його і хіть до читання були величезні (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 21); Його шанували за велику начитаність, любили за юнацьку щирість (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 276). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 236.