ВИСТРОЧУВАТИ

ВИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРОЧИТИ, чу, чиш, док., що.

1. Робити на чому-небудь шов, шви строчкою, рівними стібками.

На передніх полах у нагрудному одязі зрідка робили кишені. Найчастіше пришивали кишенні клапани, які вистрочували, вишивали (з навч. літ.);

Панно виконане з різноманітних клаптиків тканини. Воно дуже майстерне й мальовниче. Аж не віриться, що таке можна вистрочити на швейній машинці (з газ.).

2. що, перен. Швидко писати або друкувати що-небудь.

По станціях, по редакціях, по бюрах [бюро] урядів цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочують накази (У. Самчук);

// Швидко говорити.

– А що, хіба не правда? – вистрочив Ваня-Ваня. – Правда! (Григір Тютюнник).

недок. вистрочувати, док. вистрочити

to hemstitch

див. шити