ПОЛОНИ́НА, и, ж.
Безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу.
В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали, В глибоких думах жвачку жвали, – Пастух дрімав у холодку в ялині (І. Франко);
Степан .. чув, .. як дзвенить близько між скелями потік, як реве десь на полонинах худоба (С. Скляренко);
* Образно. Над ними [горами] розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки (М. Коцюбинський).
ПОЛОНИ́НА (безліса ділянка верхнього поясу гір, перев. Українських Карпат), ГА́ЛЯ діал. В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали (І. Франко); Звідкілясь із альпійських полонин долітають пахощі (Ю. Андрухович); Кину свої жалі на зелені галі, пущу бором свою тугу, чи не знайде другу (Леся Українка).
Пасовисько високо в горах [IX]
— пасовище або сіножать на гірських верхах [VI,VII]
— сіножать, пасовисько в горах [III]
— сіножать, пасовисько високо в горах [IV]
полонина (21, 439) – “незаліснена вешина гори, де випасають худобу”; [ІЦ-2006]
-и, ж.
Безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу.
[połonyna]
ж.
połonina, hala
див. пасовисько
Mountain valley; mountain pasture-ground
Полони́на, -ни, -ни́ни, -ни́н
Sæter