ГЕГЕМОНІ́ЗМ, у, ч., книжн.
Прагнення до встановлення гегемонії.
Прагнення Яра Славутича зруйнувати імперський гегемонізм та утвердити українськість має на меті прагнення виховати активного, сповненого національної гідності українця (з наук. літ.);
На практиці ідея інтернаціоналізму виродилася у спроби політичного, а почасти й культурного гегемонізму (з публіц. літ.).
-у, ч.
Прагнення політичних угруповань, держав, партій до встановлення силою свого диктату, накидання іншим партіям, державам, народам своєї політики.
[hehemonizm]
ч.
hegemonizm
【阳】 领导权, 霸权