ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док.: понево́лити, знево́лити, уярми́ти, закабали́ти, занево́лити, покріпа́чити. Після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького російський уряд поневолив Лівобережну та повернув польським магнатам Правобережну Україну (з газети); Чи ти (фашист) справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що, як здер з мене чоботи, так само зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Зухвалого Варяга син Слов'янських переміг богів; Необережний крок один Країну вільну уярмив! (переклад за ред. М. Рильського); Князі та їх бояри всіма правдами й неправдами відбирали землю у вільних смердів, а їх самих закабаляли (з підручника); Голод 1933 року цілковито заневолив традиційне українське село (з журналу); Довго ним (мужиком) ми рабували: кров лилась, свистів батіг (П. Грабовський).
недок. поневолювати, док. поневолити
to enslave, to enfetter; перен. to enthral(l)
[ponewołyty]
дієсл.
niewolić
ПОНЕВО́ЛИТИ див. понево́лювати.
див. поневолювати.
Понево́лити, -во́лю, -лиш, -лять; понево́ль, -во́льте
【完】 见 поневолювати