НЕЗНАЙОМЕЦЬ

НЕЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч.

Незнайомий чоловік.

Незнайомець, проходячи, зупинився біля Христі, витріщивши на неї здивовані очі (Панас Мирний);

Високий незнайомець, широко та енергійно ступаючи, зайшов до вагона (В. Козаченко).

НЕЗНАЙО́МЕЦЬ (невідомий чоловік), НЕЗНАЙО́МИЙ, НЕВІДО́МИЙ, ІКС (умовне позначення невідомої особи). — Це не звичайне озеро, — пояснював, наближаючись, незнайомець (Ю. Збанацький); — Ви продаєте шафу, — ще раз сказав незнайомий, не стільки запитуючи, скільки стверджуючи (О. Гончар).

незнайо́мець

[не^изнайоме^иц']

-мц'а, ор. -мце^им, м. (на) -мце^ив'і /-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў

[neznajomec]

ч.

nieznajomy

【阳】 生人, 陌生人

Незнайо́мець, -йо́мця; -йо́мці, -йо́мців

Stranger, unknown person

Ukjent mann

Obekant

Ukendt