П'ЯТЕРИ́К, а́, ч.
1. Старовинна східнослов'янська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць.
Чумаки, що ходили в Крим по сіль, робили зарубки на мажі. Так, наприклад, у чернігівських чумаків одна зарубка дорівнювала 5 пудам солі – п'ятерику (з наук. літ.);
– Винні ми йому? – спитав Хома. – Аякже! За баржу не заплачено та дров узято п'ятериків з півсотні недавно... (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького).
2. розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин;
// П'ятеро коней в одній запряжці.
Тогді [тоді] чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис).
-а, ч.
1) Старовинна російська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць.
2) розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин. || П'ятеро коней в одній запряжці.