КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься, КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок.
Те саме, що клубочи́тися.
На протилежному кінці села підіймалися, клубочучись, дві чорні хмари... (М. Старицький);
Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Панас Мирний);
Під ногами в хлопчаків безупинно бігав м'яч та клуботілася пилюка (із журн.);
Мати з тривогою поглядала на годинник, її серце з кожною хвилиною билося швидше, а в голові клуботілися лихі думки (з газ.).
КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).
-очеться і клуботітися, -титься, недок.
Те саме, що клубочитися.
To swirl, to roll, to curl; (про дим) to wreathe; to eddy; (про пил) to whirl
див. валувати