Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ШЛЯ́ХТА, и, ж.
Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі.
У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами – великими поміщиками-магнатами і дрібними – шляхтою (з навч. літ.);
Звичайно, як поляк, Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве, маючи на думці піднести вгору, піддержати нижчу польську шляхту (І. Нечуй-Левицький);
Біля нього стояв червонопикий вусатий хорунжий і всяка дрібна шляхта (О. Довженко);
// Польське дворянство взагалі.
Слухайте ж, щоб дітям потім розказать. Щоб – і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вміла в добрі панувать (Т. Шевченко);
Шляхта жила так розкішно, що навіть чужоземці дивувались (І. Нечуй-Левицький);
Із польським трудовим народом Він [Хмельницький] поруч проти шляхти йшов... (М. Рильський);
// Дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви.
Українська шляхта частково переселилась на Лівобережжя, а та, що лишилася під владою Польщі, політично деморалізувавшись, у більшості своїй полонізувалася (з газ.).
(1) Сірячко́ва шля́хта, заст. – маломаєтна шляхта.
Через кільки десятків років два перевертні розвели двоє буцім польських гнізд на Волинській Україні, котрі замішались між сірячкову, чи ходачкову, дрібну шляхту, колись українську й православну (І. Нечуй-Левицький);
Сірячкова шляхта у сірих жупанах дешевого сукна цілими родинами топталась біля яток, під якими вірмени із Львова хвилями збивали перські єдваби (П. Панч).
△ (2) Чиншева́ (чиншова́) шля́хта – шляхта, яка сплачувала за користування державною землею чинш.
Наприкінці ХVІІІ ст. на Правобережній Україні поляки становили більшість поміщицько-магнатської верхівки, .. меншою мірою – “чиншової шляхти”, міщан і селян (з наук.-попул. літ.).
Привілейований стан у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. і білоруських землях, що входили до їх складу (XIV-XVIII ст.); низкою привілеїв (Кошицький привілей 1374, Статути Казимира Вел. та ін.) була звільнена майже від усіх повинностей, брала участь в управлінні державними справами; у XVI ст. руська православна знать була зрівняна в правах з пол. ш.; основою панівного положення ш. в суспільстві було спадкове володіння землею, станові права та привілеї, юрисдикція над підданими, особиста недоторканість, звільнення від сплати податків і мит; гол. обов'язком була військова служба; до ш. належали особи, народжені в законному шлюбі батьками-шляхтичами; шляхетство можна було здобути через нобілітацію; після поділів Польщі ш. втратила свої політичні привілеї, однак володіння землею надалі забезпечувало їй панівне становище в суспільстві; на поч. XVIII ст. Петро I запровадив шляхетство в Росії як єдиний привілейований стан; у 2-й полов. XVIII ст. цю назву витіснило рос. слово дворянство; до рос. дворянства влилися також укр. шляхта і козацька старшина.