ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е, діал.
Підневільний.
Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Б. Грінченка);
// Незалежний від власної волі; мимовільний.
Я все розповіла панові Славкові, й нехай він тут засвідчить, чи мій поневільний поступок [учинок] кидає зле світло на мій характер (Л. Мартович).
МИМОВІ́ЛЬНИЙ (який трапляється або виявляється випадково, ненароком), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ діал., НЕДОБРОХІ́ТНИЙ діал. Марійка з мимовільним смутком ловила відголоски луни (О. Донченко); Замовк, нарешті, той, що сміявся. Востаннє оглядається на свої невільні діяння... (О. Довженко); — Нехай він тут засвідчить, чи мій поневільний поступок кидає зле світло на мій характер (Лесь Мартович). — Пор. машина́льний, 1. несвідо́мий.
-а, -е, діал.
Підневільний. || Незалежний від власної волі; мимовільний.