Значение слова "ГОНЧИЙ" найдено в 30 источниках

ГОНЧИЙ

найдено в "Новом толково-словообразовательном словаре русского языка"

гончий прил. Быстрый в беге, приученный гнать зверя (о породе охотничьих собак).

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ГО́НЧИЙ, а, е.

1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак).

Нурла виступав з рухами гончого пса, який нюшить вже дичину (М. Коцюбинський);

Собака в мене був, ох і собака, гончий собака! (Остап Вишня);

Полювали вони з собаками гончими на зайців та лисиць на Засуллі (Ю. Мушкетик);

// у знач. ім. го́нчий, чого, ч.; го́нча, чої, ж. Собака цієї породи.

Троянці в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі (І. Котляревський);

– Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко);

При колективному полюванні з гончими в жодному разі не можна стріляти звіра, коли він знаходиться на одній лінії із сусіднім мисливцем (з навч. літ.).

2. заст. Пов'язаний із діями слідчих органів, спрямованими на виявлення і арешт підозрюваного.

За обома джентльменами розіслано гончі листи (І. Франко);

Я рвонулась перед себе, але мене скоро завернули гончі поліцаї (Ірина Вільде).

найдено в "Словаре русского языка XVIII в"

ГО́НЧИЙ (гонь-), ая, ее.Быстро гонящий зверя (о породе охотничьих собак). вел на сворах двух гончих псов. Арг. II 146. Должность его .. имѣть реэстр всѣм находящимся в охотѣ борзым и гончим собакам. Пс. ох. 3. Взошли три или четыре собаки .. из коих одна была власно как Медиоланская .. и одна гончая. Гулливер II 24.

найдено в "Полном фонетическом разборе слов"

1) Орфографическая запись слова: гончий
2) Ударение в слове: г`ончий
3) Деление слова на слоги (перенос слова): гончий
4) Фонетическая транскрипция слова гончий : [г`он]
5) Характеристика всех звуков:
г [г] - согласный, твердый, звонкий, парный
о [`о] - гласный, ударный
н [н] - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный
ч ч - согласный, твердый, глухой, непарный
и и - гласный, безударный
й й - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный

6 букв, 3 звук

найдено в "Малом академическом словаре"

-ая, -ее.

Быстрый в беге, приученный гнать зверя (о породе охотничьих собак).

Гончая собака.

| в знач. сущ. го́нчая, -ей, ж.

Русская гончая.

□

Привел раз мне один мужичок гончую, был это рослый, статный кобель. М. Пришвин, Анчар.

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, -е.

1) мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). || у знач. ім. гончий, -чого, ч.; гонча, -чої, ж. Собака цієї породи.

2) перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач.) за ким-, чим-небудь.

найдено в "Формах слова"

го́нчий, го́нчая, го́нчее, го́нчие, го́нчего, го́нчей, го́нчего, го́нчих, го́нчему, го́нчей, го́нчему, го́нчим, го́нчий, го́нчую, го́нчее, го́нчие, го́нчего, го́нчую, го́нчее, го́нчих, го́нчим, го́нчей, го́нчею, го́нчим, го́нчими, го́нчем, го́нчей, го́нчем, го́нчих, го́нч, го́нча, го́нче, го́нчи, го́нчее, пого́нчее, го́нчей, пого́нчей (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») .

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ГОНЧА́К (мисливський собака), ГО́НЧИЙ, ГО́НЧА, ДО́ЙДА заст. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк (Остап Вишня); Тільки що вони поховались, як зашамкотіли кругом землянки гончі, гавкали, скавучали (О. Стороженко); Лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає (І. Котляревський).

найдено в "Морфемном разборе слова по составу"

корень - ГОН; суффикс - Ч; окончание - ИЙ;
Основа слова: ГОНЧ
Вычисленный способ образования слова: Суффиксальный

∩ - ГОН; ∧ - Ч; ⏰ - ИЙ;

Слово Гончий содержит следующие морфемы или части:

¬ приставка (0): -
∩ корень слова (1): ГОН;
∧ суффикс (1): Ч;
⏰ окончание (1): ИЙ;

найдено в "Полной акцентуированной парадигме по Зализняку"

го'нчий, го'нчая, го'нчее, го'нчие, го'нчего, го'нчей, го'нчего, го'нчих, го'нчему, го'нчей, го'нчему, го'нчим, го'нчий, го'нчую, го'нчее, го'нчие, го'нчего, го'нчую, го'нчее, го'нчих, го'нчим, го'нчей, го'нчею, го'нчим, го'нчими, го'нчем, го'нчей, го'нчем, го'нчих, го'нч, го'нча, го'нче, го'нчи, го'нчее, пого'нчее, го'нчей, пого'нчей

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, -е.1》 мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак).
|| у знач. ім. гончий, -чого, ч. ; гонча, -чої, ж. Собака цієї породи.
2》 перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач. ) за ким-, чим-небудь.

найдено в "Универсальном русско-польском словаре"

Przymiotnik

гончий

gończy

szybki

найдено в "Орфографическом словаре русского языка"

Тв. го/нчим, Пр. о го/нчем

найдено в "Українсько-польському словнику"

[honczyj]

прикм.

gończy

найдено в "Ударении и правописании"