НИ́ЖНИК

НИ́ЖНИК, а, ч., діал. 1. Валет. — Та не ту ходиш, ходи нижника! — кричав він до Пріськи (Мирний, IV, 1955, 165). 2. Людина, яка при розпилюванні дерева на дошки стоїть внизу. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 409.