ГО¹, виг.
Оклик, що вживається при бажанні привернути чию-небудь увагу.
– Го! Я знаю, ви любите коників! (Марко Вовчок);
– Го, Мар'яне, що я ниньки бачу!? .. І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Стельмах).
ГО², невідм., с.
Настільна гра для двох партнерів, що виникла в Китаї більше двох тисяч років тому.
Вважається, що в стратегічному плані го складніше за шахи (з наук.-попул. літ.);
Гравці в го грають чорними й білими фішками на дошці з перехрещеними горизонтальними й вертикальними лініями (з наук.-попул. літ.);
Професійно в го грають кілька тисяч гравців, організованих у професійні ліги, які існують в Японії, Китаї, Південній Кореї та на Тайвані (з наук.-попул. літ.);
Го вважають найдавнішою інтелектуальною настільною грою (із журн.).
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
Інтелектуальна гра на дошці для 2 осіб, походить від старовинної китайської гри, що виникла 4 тис. років тому, вважається національною японською грою (основні принципи визначені бл. VIII ст. в Японії); мета — захопити своїми фішками якомога більшу територію на дошці.
невідм., с.
1) Японська настільна гра для двох осіб 180 білими і 180 чорними фішками на полі з 19 вертикальними і 19 горизонтальними лініями.
2) Міра ємності, що дорівнює 0,18 літра.
сокр. от грубый отсчёт
lettura approssimativa
Його [I]
Його