Концепції та напрямки, які розвинулися в IX-XIII ст. в країнах ісламу (гол. чином Сирії, Персії, Месопотамії, араб. державах Іберійського півостр.) і спиралися на ідеї, перейняті від Арістотеля й неоплатоніків, а також на ісламську традицію; вплинула на формування середньовічної європ. схоластики, була проміжною ланкою між стародавньою філософією та середньовічною наукою й філософією; найвідоміші представники: Ібн Сіна (Авіценна), Ібн Рушд (Аверроес).