А́РІДНИК

А́РІДНИК, а, ч., діал. Злий дух; чорт, дідько. Знав [Іван], що на світі панує нечиста сила, що арідник.. править усім (Коцюб., II, 1955, 307). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 59.