НЕПОГА́НИЙ (досить добрий, хороший, гарний), НІВРО́КУ у знач. присудка, розм., НІЧО́ГО у знач. присудка, розм., НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм., НЕЗГІ́РШИЙ розм.; НЕЗЛИ́Й розм. (не про людину або тварину); ПРИСТО́ЙНИЙ, ПОРЯ́ДНИЙ розм., ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм. (який задовольняє певні вимоги, відповідає яким-небудь умовам). — Не забувайте, що я удовиця, та ще й непогана, — весело защебетала Христина Степанівна (І. Нечуй-Левицький); Нівроку зять, не зять, а дуб (І. Гончаренко); Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (М. Стельмах); Хай він запам'ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); І дівка була незгірша, хоч і не нашого роду (Ганна Барвінок); Тесть.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля (І. Муратов); Вона (одежа) мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М. Коцюбинський); — Бачу, що начальника я вам дав підходящого (Ю. Шовкопляс). — Пор. 2. до́брий, задові́льний.
НЕЗГІ́РШИЙ, а, е, розм.
Не гірший, як у когось, у інших (перев. у порівнянні).
– Котячий розум незгірший Курячого! – буркнув .. Слон (І. Франко);
Чим нагадатися тобі, Щоб ти не забував мене? .. Чи до ворожки через сніг Піти вночі на край села, Щоб до колишніх чар моїх Нових, незгірших додала? (Л. Первомайський);
// Який підходить кому-, чому-небудь, задовольняє чиїсь вимоги; непоганий, хороший.
[Мартіан:] Мій син одважної, твердої вдачі, – незгірший був би з нього проповідник (Леся Українка).
-а, -е, розм.
1) Такий, як хто-, що-небудь, подібний до когось, чогось (перев. у порівнянні).
2) Який підходить кому-, чому-небудь, задовольняє чиїсь вимоги; непоганий, хороший.
Незгі́рший, -ша, -ше