ПЕРЕХИТРОВУВАТИ

ПЕРЕХИТРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПЕРЕХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого.

Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь.

– То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідного? – крикнув батько (І. Нечуй-Левицький);

Нарешті, ми придумали: за найкращу втечу треба визнати ту, за якої не треба рушати з місця. Тільки таким чином можна перехитрувати Цопкофа (Ю. Яновський);

Так, значить, можна смерть перехитрити, І хоч не жити справді на землі, Та все ж себе частину тут покинуть І частку ту, ім'я, зробить безсмертним (В. Самійленко);

* У порівн. Вона вмерла тихо, наче всіх перехитрила і непомітно зникла з цього страшного пекла... (О. Гуреїв).

(1) Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) – хитруючи, виявляти свої наміри або помилятися в розрахунках.

– Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! (І. Франко).

◇ (2) Перехитри́ти само́го себе́ – хитруючи, виявити свої наміри або помилитися в розрахунках.

– Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж самого себе перехитрив (І. Франко).

ПЕРЕХИТРУВА́ТИ (ПЕРЕХИТРИ́ТИ) (виявитися хитрішим за когось), ПЕРЕМУДРУВА́ТИ (ПЕРЕМУДРИ́ТИ), ЗМУДРУВА́ТИ діал. — Недок.: перехитро́вувати, перемудро́вувати. — То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідченого? (І. Нечуй-Левицький); Ніяка (вівця), хай найхитріша, не перехитрить чабана (О. Гончар); Бачить пан, що вона така розумна, що її не перемудруєш (казка); На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (І. Котляревський); Бабу й чорт не змудрує (прислів'я).