КЕДРА́Ч, ч., розм.
1. род. а́. Те саме, що Ке́дро́ва со́сна́ (див. со́сна́).
Десять років тому сюди прийшли бурильники. Рубали високі сосни, кедрачі, модрини (із журн.).
2. род. у́. Ліс із кедрових дерев.
Далеко зайшов [Григорій] і ходив собі по кедрачах, задравши голову, непомітно заходив все далі й далі (І. Багряний);
В покритім мохом кедрачі ведмеді бродять уночі (І. Гончаренко);
Минувши кедрач, друзі вийшли на широку полонину (О. Бердник).