Поява електричних зарядів на гранях деяких кристалів під впливом змін темп.; використовується в датчиках для вимірювання дуже малих змін темп.; відкрита у 1756 нім. фізиком Ф.У.Т. Епінусом.
ПІРОЕЛЕ́КТРИКА, и, ж.
Виникнення електричних зарядів на поверхні піроелектриків при їхньому нагріванні або охолодженні.
-и, ж.
Збудження електрики на поверхні кристалів від їхнього нагрівання чи охолодження.
[piroełektryka]
ж.
piroelektryczność
фіз.
pyroelectricity