ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.
2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці.
Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Сл. Б. Грінченка);
// Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів і т. ін.
Адаменківці понаколювали собі груди, і в кожного на грудях зоря, і це був їхній партійний квиток власного взірця (Ю. Яновський);
[Романюк:]На руках, на грудях в молодості понаколювали [моряки] собі баришень (О. Корнійчук).
3. Настромити багато чого-небудь на щось гостре.
Понаколювати чеки.
-юю, -юєш, док., перех.
1) Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.
2) Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. || Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів і т. ін.
3) Настромити багато чого-небудь на щось гостре. Понаколювати чеки.