ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І. Нечуй-Левицький); В карафі вино червоніє.. І щедра душа в господині — По пруг наливає мені (Л. Первомайський).
ГОРИЗО́НТ (умовна межа між землею та небом), О́БРІЙ, ПРУГ, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту (Ю. Яновський); Рівна, як на морі, лінія обрію стала по-осінньому чіткою (З. Тулуб); Несподівано зійшло сонце, вдарило білою яскравістю з-над пустельного пругу (П. Загребельний); Пропливає золотий лан пшениці, залитий сяйвом спадаючого за видноколом сонця (Н. Рибак); Диск пурпуровий владичний Приліг на саме виноколо (М. Зеров); Після чорної бурі.. степ вбереться аж до виднокраїв в дикі тюльпани (О. Гончар); Рожеве сонце висувалося щораз вище з-за виднокруга (О. Маковей); (Річард:) Вітрилами срібляться кораблі, од виднокола плинучи до міста (Леся Українка).
I. ЗМО́РШКА (довгасте заглиблення на шкірі обличчя, тіла людини або тварини), БРИ́ЖА перев. мн., рідше, МОРЩИ́НА розм., БГА́НКА розм. рідше, ЗМО́РЩИНА діал.; СКЛА́ДКА, БОРОЗНА́, ПРУГ рідше (глибока зморшка). На його чолі розгладилася глибока зморшка, що з'явилася за останні роки (М. Трублаїні); Головного не покидала серйозність, брижі напруги не сходили із зрошеного потом смаглявого чола (О. Гончар); Старий батько сивіє; на високому чолі морщина у всю довж лягла, глибока та понура (Марко Вовчок); Очі його якось пригасли, між бровами лягла глибока бганка (Грицько Григоренко); А сам (батько) так подавсь. Стільки зморщин по виду попролягало за сі часи (Ганна Барвінок); В тузі стоїть виконроб, Пругами напруги поорано лоб (Л. Первомайський).
I. КРАЙ (лінія, що обмежує поверхню чогось, а також те, що прилягає до цієї лінії), КІНЕ́ЦЬ, КРА́ЙКА розм., ЗАКРА́ЙОК розм., ЗАКРА́ЇНА розм., ПРУГ розм., ПРУЖО́К розм., РУБЕ́ЦЬ розм., О́КРАЙ заст., ОКРА́ЙОК заст., ОКРА́ЄЦЬ заст., ПРИКОНЕ́ЧЧЯ діал. Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз (М. Коцюбинський); В кінці села, коло самої Роставиці, стояла хата старого Петра Джері (І. Нечуй-Левицький); Крокуючи по крайці автостради, солдат сказав, що до Франції ще дуже далеко (Ю. Яновський); На закрайках дахів разками намиста висіли скляні краплі туману (П. Панч); Здіймалися до неба коричневі, закам'янілі після зламу закраїни дупла (П. Загребельний); Віталій поліз через високий кам'яний мур з битим склом на прузі (Ю. Смолич); Киплячій воді стало тісно в казані, вона витісняла геть піну, полилась через пружок просто в жар (Ю. Збанацький); Зворушення її було таке велике, що вона, втерявши сили, трохи була не урвалась з муру, коли б завчасу не вхопилась руками за високий рубець башти (М. Старицький); Йде смерть, схиляючись до тих, Що, поранені, при окраях доріг, Лежать у варті (М. Бажан); З-за Долу поволі піднімалась темна, з сивими окрайками хмара (П. Колесник); У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (М. Зеров).
МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе — все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).
РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).
СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм., ПАСОК розм., БИ́НДА діал.; ЛІ́НІЯ (смуга, що визначає межу чого-небудь); БАСАМА́Н розм. (темна смуга на тілі від удару і взагалі смуга); ПРУГ розм. (крива смуга, лінія, дуга на чому-небудь); ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ЖИ́ЛОК (вузька смужка в камені, металі і т. ін., що виділяється кольором). Тигр був надзвичайно великий,.. з жовтогарячою шкурою в чорних оксамитових смугах (З. Тулуб); Через щоку лягла широка закривавлена смуга (А. Шиян); — Моряк? — радісно захлинувся Берестовський, в темряві розгледівши пасмуги тільняшки на грудях бійця (Л. Первомайський); Блищать росою довгі пасма нив (Д. Павличко); Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю далину (І. Нечуй-Левицький); Вечоріє, сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Панас Мирний); По боках доріжок смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів (П. Панч); Очі страшно блищать, а на лобі синіє попруга неначе од батога (І. Нечуй-Левицький); У лузі трав шовкові пояси (П. Дорошко); Блискучою стягою Старий Дніпро серед степів прославсь (Б. Грінченко); Берегова лінія; Все тіло в неї в синіх басаманах (І. Франко); На шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (І. Ле); Складалися вони (скелі) з сірого каменя з білими прожилками (М. Трублаїні).
ШРАМ (слід на шкірі від зарубцьованої рани), РУБЕ́ЦЬ, ПРУГ розм., ЗГО́ЇНА діал., БЛИ́ЗНА діал. У нього на щоці глибокий шрам — позначка від боїв за Подніпров'я... (Д. Луценко); Лікар зняв бинти, змазав рубці йодом (В. Собко); На шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (І. Ле); Лице його було ще дещо бліде, а широка червона згоїна на лівому виску вказувала на місце, на якому обсунувся меч Свена (Юліан Опільський); Колгоспний об'їждчик, раз заскочивши, шмагонув (дитину) батогом по щоці — досі знати тонку ниточку білястої близни (О. Забужко).
ПРУГ, а, ч., розм.
1. Край чого-небудь.
Кашкети з червоними околишами і гострими пругами носили на початку війни переважно кадровики (В. Козаченко);
Віталій поліз через високий кам'яний мур з битим склом на прузі, що оточував губернаторову резиденцію (Ю. Смолич);
Стояли обоє вони Над спадом стіни стрімголовим, Над пругом стрімким крутизни (М. Бажан);
// Поздовжній вузький край, бік якогось предмета; ребро.
Тупим пругом шаблі ударив він по руці, і булава, як зрубана галузка, зірвалася на землю (Іван Ле);
Пруг дошки;
// Ребро гранчастого предмета.
Сивий, .. крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне (І. Драч);
// Верхній край (обріз) якої-небудь посудини (перев. круглої форми); вінця.
В карафі вино червоніє .. І щедра душа в господині – По пруг наливає мені (Л. Первомайський);
Пруг відра.
2. Вузька поздовжня смужка по краю тканини, ременів і т. ін.
Масивні коні, п'яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей (М. Бажан);
При склеюванні .. аркушів паперу однакової якості .. рекомендується змащувати клеєм відразу обидва склеювані пруги (з наук.-попул. літ.);
// Лінія горизонту, обрій.
Мовчати, дрімати, і знов прокидатись, І, поки світання проб'ється на пруг, У себе, неначе в криницю, вглядатись (Л. Первомайський);
Сонце котилось навіки за пруг (М. Бажан).
3. Лінія на поверхні шкіри; зморшка, складка.
Обличчя худе, мов у кістяка, зморшки і пруги на безкровній шкурі, очі позападали (Леся Українка);
Рука його тяжка і тверда, долоня широка, кулак вузлуватийз чіткими пругами набряклих жил (У. Самчук);
// Слід на шкірі від удару, рани і т. ін.; рубець, шрам.
Плечі хлопця вкриті були синцями та пругами засохлої крові (І. Франко);
Біла його сорочка була розірвана, на шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (Іван Ле);
* У порівн. Рибалка почав чорніти. На чолі, як пруг, набрякла жила (Л. Дмитерко).
4. Крива лінія, дуга, півколо, смуга на чому-небудь.
Над темними силуетами стогів вияснився .. сталевий пруг молодика (М. Рудь);
* У порівн. В саду поміж деревами світять боками рівні покоси сухого сіна, над ними посхилялися пругами віти (С. Васильченко).
5. перев. у сполуч. зі сл. останній, перен. Межа чого-небудь.
– От як в майстерні щось виточуєш або стружеш – усім тілом, розумієш, що це останній пруг .. Зміряєш потім .. – так воно і є (М. Стельмах);
Катеринині сльози, Катеринине горе – все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик).
6. Те саме, що упру́г 2.
Вже сонце повернуло на вечірній пруг (І. Нечуй-Левицький);
Сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... (Остап Вишня).
◇ Навари́ти ґу́лю (пру́га) див. нава́рювати¹;
(1) На вечі́рньому (за́хідному) пру́зі (упру́зі) – на заході, перед заходом (про сонце).
– Другого дня стояли вже на вечірньому прузі, коли Мотря з Софією увіходили в Семенів двір (М. Коцюбинський);
Як же сонечко вже стало На вечірньому упрузі, Стихли сурми, гомін, крики, Тихо стало скрізь у лузі (Леся Українка);
Кінчився літній день, і сонце на упрузі Вечірньому було (М. Вороний);
Се вже було під вечір, у вечірньому упрузі (Ганна Барвінок).