НЕЗМІРЕ́ННИЙ

НЕЗМІРЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що незмі́рний. Міліони людей! Їх зненависть — неначе розгніване море, а любов — незміренний, дзвінкий океан… (Лев., Драми.., 1967, 16); Господарка приноситиме йому незміренні прибутку (Март., Тв., 1954, 308). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.