САМОПОЧЕЗАННЯ
-я, с., інд.-авт. Похідне від само... і почезання.
Зухвало як – цуратися душі
і навертати й повнитись. І вічно
летіти в сонмі самопочезань. (ВЦ:174);
Ми радо полишаєм власні гнізда
і, випускаючи бажання в лет,
все квапимось до самопочезання,
мов шлях од себе — справжній для душі. (ЧТ:48);
Гуде басове жалюзі,
йде репетиція страждання,
прем'єра самопочезання. (П-1:104).