ВОЛЬОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Якість за знач. вольови́тий.
Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки, її здатність запалитися працею, поступитися особистим ради інтересів колективу (О. Гончар);
Він, коли оперує, взагалі неначе перероджується. На обличчі з'являється вольовитість, голос гримить металевим дзвоном (Ю. Мушкетик);
Вольовитості й темпераменту Орисі не позичати (із журн.).