АБУЛІ́Я (грец. а — негативна частина, и bulē — воля, тобто «нерішучість») — порушення волі, часткова чи повна відсутність бажань і спонукань до дії. А. може бути вродженою (при тяжких випадках олігофренії) або як наслідок вольового зниження при певних психічних захворюваннях (при депресіях, станах ступору, органічних ушкодженнях головного мозку, шизофренії, певних формах наркоманії). А. характерна для людей середнього віку і проявляється апатією до життя. Люди, які страждають на А., нездатні до активних дій та прийняття рішень. Ступінь А. може коливатися від легких проявів до повністю пригніченого стану. Прояви А. мають відношення до: труднощів у здійсненні усвідомлених і цілеспрямованих рухів; неадекватних мимовільних рухів; тривалого часу аналізу запитання, що постає, та пошуку відповіді на нього; пасивності різного ступеня; скорочення реакції емоційного характеру; зменшення громадських взаємин; втрати інтересу до справ, що раніше захоплювали. Люди, які страждають на А., можуть прожовувати їжу протягом декількох годин, не ковтаючи її. Ознакою А. у людини є недоїдання їжі. Цей прояв А. необхідно ретельно і багаторазово аналізувати, тому що він характерний для людей, які страждають на виснаження, і їм потрібно набагато більше їжі, ніж вони вживають. Для стимуляції інтересу до вживання їжі такими пацієнтами лікарі використовують такий прийом: додають до страв цукор або сіль. У такий спосіб удається пробудити інтерес пацієнтів до їжі. При цілеспрямованому русі та поведінці людини мотивація відіграє одну з найважливіших ролей. При А. емоційний стан людини порушено, що зумовлює відсутність мотивації чи її патологічну видозміну. Основне завдання фахівців у галузі психіатрії та неврології — чітке розмежування А. як патологічного стану й апатії як явища, що є в межах норми. Причинами розвитку А. є: ураження головного мозку фронтального характеру, порушення вироблення гормону допаміну, наслідок черепно-мозкових травм, зокрема, тих, що супроводжуються крововиливами. Люди, які страждають на А., прекрасно усвідомлюють, що необхідно робити будь-які дії, але нездатні примусити себе виконати їх. В окремих випадках перебіг А. відбувається при частковому обмеженні рухів. Основна ознака А. — байдужість до своєї зовнішності. Напр., пацієнт може протягом кількох тижнів не прати, носити один і той самий одяг або місяцями не чистити зуби. Окремі різновиди А. піддаються самостійному лікуванню. Напр., якщо від А. страждає стара людина, необхідно приділяти їй більше уваги, показати, що вона потрібна і важлива для членів сім’ї. В інших випадках більш тяжкого перебігу А. варто звернутися за кваліфікованою допомогою до психіатра та невролога.
Жмуров В.А. Большой толковый словарь терминов психиатрии. — Єлиста, 2010; Ильин Е.П. Психология воли. — СПб., 2011; Немов Р.С. Психологический словарь. — М., 2007.