ПОНАВІ́ШУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до понаві́шувати.
Відвернулася [Целя] до шафи і почала в ній дуже пильно шукати чогось між понавішуваними сукнями (І. Франко);
Степці усе тут [у ресторані] здавалось якимсь казковим. І ці гарно одягнені люди, і .. красиві миски, понавішувані на стінах (М. Зарудний);
// понаві́шувано, безос. пред.
Задзеленчала люлька .. мідними ретязьками, що чимало було понавішувано їх коло .. чубука (Панас Мирний).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понавішувати. || понавішувано, безос. присудк. сл.