ШАЛЬВА́РИ
ШАЛЬВА́РИ, а́р і а́рів, мн., заст., діал. Шаровари. Султана Хуррем забула забарну урочистість двірського звичаю і вже сама одягалася, не потрапляючи ногами в шальвари (Тулуб, Людолови, II, 1957, 534); І отаман дивиться, мов хмара, на турчанку скоса погляда, ллє вино на синії шальвари і пляшки у воду викида (Сос., І, 1957, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 401.